Учора зайшла в теплицю і аж ахнула: мої перці активно пішли в ріст і наростили пасинки, листя. Загалом кущі підросли, пагони лізуть один з одного, і кущ уже починає заростати. І подумала я: ну скільки можна чекати? Час уже зайнятися ними серйозно. Бо якщо зараз не втрутитися, до серпня замість великих, м’ясистих плодів ми отримаємо джунглі. І врожай буде так собі.
І в перцю є пасинки. І їх потрібно прибирати.
Так, я знаю, багато хто думає, що пасинкування – це тільки для томатів. Ні, дівчата. У солодкого перцю теж ростуть бічні пагони. Я їх називаю “нахлібниками”. Вони тягнуть на себе живлення, загущують кущ, і в результаті – ні нормального провітрювання, ні світла, ні сил на зав’язі.
Особливо в теплиці це біда. Там повітря і так важке, вологе. Зайві пагони – і все, привіт, сіра гниль або попелиця. Тому я в червні починаю прибирати нижні пасинки. І в липні теж. І серпень не пропускаю. Це як прополювання: неприємно, але треба.
Як я вибираю, що залишити
Тут головне – не жадібничати. Я веду кущі перцю у 2-3 стебла. Не більше. Інакше він просто не витягне.
У червні в перцю з’являється перша розвилка – це як скелет. Я вибираю 2-3 найміцніші, найсильніші пагони, а все, що слабше, видаляю. Без жалю. Це основа.
Далі, коли з цих пагонів підуть нові відгалуження – другий ярус, я знову дивлюся. Залишаю ті, які ростуть назовні. А ті, що ростуть усередину куща, вищипую. Вони тільки загущують і заважають світлу проходити.
І ось так крок за кроком у мене виходить акуратний, добре провітрюваний кущ. Збоку здається, що він пишний, але насправді там усе розумно. І головне – на ньому багато квіток. І вони перетворюються на зав’язі, а не просто так опадають.
