Підживлення яблунь після цвітіння – процедура обов’язкова! Якщо насадженню бракуватиме живлення, то досить багато зав’язі опиниться на землі, а не дозріє для збору. Крім того, добре підживлене дерево дає соковитіший урожай, який краще зберігається.
Перед тим як підживити яблуню під час формування зав’язі, слід спершу виконати необхідну підготовку насадження і ґрунту, що знаходиться в зоні пристовбурного кола. Для цього спочатку перекопують землю на глибину лопати, при цьому сильно не наближаючись до штамба і не травмуючи корені. Після перекопування покращиться циркуляція повітря, а також водопроникність, отже, поживні речовини теж розподіляться рівномірно, а не розтечуться куди не потрібно і не обпечуть корені.
Після підготовки ґрунту настає черга щедрого поливу яблуні. Навіть якщо дерево вже доросле і його корені, напевно, дістають до ґрунтових вод, полив усе одно необхідний, тому що вбирати живлення насадження буде не з глибини, а з поверхневого шару землі.
Коли все буде підготовлено до процедури підживлення яблуні після цвітіння, можна приступати до задуманого. Відповідними добривами стануть будь-які склади, багаті на фосфор і калій. Азот потрібен у меншій кількості, а ось додаткові мікроелементи на кшталт магнію, заліза або бору виступлять у ролі поживних стимуляторів, тому зайвими точно не будуть.
Підживити яблуню під час наливу зав’язі можна простим монофосфатом калію, з витратою 20 г на 10 л води. Аналогічно добре підійде нітроамофоска. Також допустиме сухе підживлення суперфосфатом і сульфатом калію: по 100 г кожного добрива закопують у траншеї пристовбурних кіл. Для молодих посадок вагу гранул зменшують удвічі. Більш ефективними є цільові добрива з позначкою «Літо» для плодових. У таких сумішах зазвичай багато мікроелементів, і засвоюються вони швидше, ніж той самий класичний суперфосфат.
Не варто удобрювати яблуні, що відцвіли, гноєм і пташиним послідом. Вони лише простимулюють ріст зеленої маси, а зав’язь так і буде опадати.
Насправді зав’язь має опадати, але в міру! Це зумовлено запасливістю культур, які зав’язують плоди про запас, поступово позбавляючись від надлишку. Якщо насадження скидає понад 30%, то це вже привід бити на сполох і шукати причини проблеми.
