Такі баклажани можуть зберігатися без консервації до півроку в будь-якому прохолодному місці, чи то холодильник, підвал чи льох. Є спосіб зберігання такої заготівлі в квартирі, поговоримо про це. Почнемо!
Нам знадобиться:
- Баклажани: 2 кг (вибирайте плоди однакового середнього розміру)
- Морква: 0,5 кг
- Часник: 2-3 великі головки (близько 100-150 г)
- Гострий перець (чилі): 1-2 стручки (за бажанням, для гостроти)
- Соняшникова олія (для обсмажування моркви, за бажанням): 2-3 ст. л.
- Зелень (петрушка, кріп, кінза): 1 великий пучок
Для розсолу:
- Вода: 1,5 літри
- Сіль (кам’яна, не йодована): 2 ст. л. з гіркою (близько 60 г)
- Цукор: 1 ст. л. (за бажанням, для прискорення ферментації)
- Лавровий лист: 3-4 шт.
- Перець чорний горошком: 10-15 шт.
- Перець запашний горошком: 5-7 шт.
Покроковий рецепт приготування:
Приготую начинку. Дрібно наріжу зелень, це петрушка. Можна ту, що любите. Моркву тру на великій тертці. За бажанням моркву можна злегка обсмажити.
Подрібнюю часник і з’єдную все разом: зелень, морква, часник, гострого перцю трохи можна додати. Додаю мелений перець і начинка готова.
Готую баклажани. Роблю на кожному глибокий поздовжній надріз, не доходячи до кінців приблизно 1,5-2 см. Вийде своєрідна “кишенька”.
Далі відварюємо (бланшируємо) баклажани в киплячій підсоленій воді. Хвилин 5-7 достатньо. Але під час варіння їх потрібно занурювати у воду, перевертати, щоб вони однорідно проварилися.
Після бланшування та охолодження деякі викладають баклажани в один ряд, наприклад на дошку, встановлену під невеликим нахилом. Зверху накривають другою дошкою і ставлять гніт (наприклад, 3-літрову банку з водою). Залишають так на 1-2 години. Цей крок видаляє зайву гіркувату воду і робить м’якуш щільнішим. Робила так раніше. Але гіркоти в баклажанах давно не зустрічала, тож цей процес я пропускаю. Поки що не пошкодувала!
Наповнюю начинкою баклажани, укладаю її в кишеньки. Начинки має бути багато, щоб відчути її приємний смак.
А далі роблю розсіл, у кип’ячену воду кладу сіль, лавровий лист, перець горошком чорний і запашний. Охолоджую та заливаю розсолом баклажани. Розсіл повинен повністю покрити овочі.
Накриваю тарілкою, ставлю вантаж.
Розсіл – це середовище, в якому відбувається вся магія. Для квашення особливо важливо використовувати лише кам’яну сіль великого помелу. Додавання невеликої кількості цукру (1 ст. л. на 1,5-2 літри розсолу) можливе, він служить їжею для молочнокислих бактерій і трохи прискорює процес ферментації (квашення). Цукор необов’язковий, але він допомагає “запустити” процес, якщо в приміщенні прохолодно.
Використовуйте тільки чисту воду, не з-під крану хлоровану, вона може перешкодити правильному бродінню. Ось тоді результат порадує вас і ви не напишіть мені – не вийшло!
Спочатку квашення йде при кімнатній температурі. Залишіть каструлю при температурі 20-22 ° C на 3-5 днів. Час залежить від температури у приміщенні: чим тепліше, то швидше піде процес.
Вже на другий-третій день ви помітите ознаки бродіння: розсіл стане трохи каламутним, на поверхні з’являться бульбашки газу, а запах стане приємно-кислим. Це абсолютно нормально – отже, молочнокислі бактерії розпочали свою роботу.
На 3-4 день можна скуштувати баклажани. Якщо смак вас влаштовує – він став досить кислим, процес ферментації завершено. Якщо хочеться покисліше, залиште ще на день. А далі у прохолодне місце. Місяця за три ми їх з’їдаємо. Нарізаю на шматочки, ароматною олією поливаю ну і що скажеш, приємний смак.
Для тривалого зберігання на зиму баклажани або зберігають у холоді, або перекладають стерилізовані банки. Щільно покладіть готові квашені баклажани в стерильні банки. Розсіл, у якому квасилися баклажани, доведіть до кипіння і кип’ятіть 3-5 хвилин. Гарячим розсолом залийте баклажани в банках до верху і негайно герметично закатайте або закрутіть кришками. Переверніть банки догори дном, укутайте теплою ковдрою та залиште до повного остигання. Готуйте!
