Після того як огірки завершують плодоношення, я не зволікаючи беруся за відновлення родючості та оздоровлення ґрунту в зоні вирощування батогів. Навіщо такий поспіх, розповім сьогодні.
Навесні клопотів і так чимало! Бур’яни ростуть як на дріжджах, висаджувати і сіяти доводиться багато, прибирати, стригти, лікувати, мити, копати… Список дієслів не має кінця. Хоча з огірками набагато простіше, якщо з осені все під них підготувати.
Восени, поки не прийшли холоди з температурою нижче +10 градусів, попелиця і павутинний кліщ ще піддаються обробкам інсектоакарицидами. При стійкому холоді позбутися їх майже нереально. Якщо з осені не вивести комах із павукоподібними, то навесні наявна популяція збільшиться ще на тисячі.
З грибками приблизно так само, але бонусом можна використовувати сильну хімію для проливання грядок. Деякі садівники просто проливають землю окропом, але я такого не практикую. Від окропу знищуються не тільки шкідники і фітопатогени, а й усе корисне, що є у грядці. До того ж вода високої температури псує структуру ґрунту, утворюючи важкорозчинні сполуки. Потім наслідки «гарячої» обробки доведеться усувати довго.
Після обробок фунгіцидами та інсектоакарицидами я сію сидерати. Восени вони ростуть активно, і доглядати за ними не потрібно, дощі поливають замість мене.
Після відростання корисної маси я її скошую і залишаю підсихати на грядці. Ближче до закриття сезону проводжу перекопування з одночасним загортанням добрива «Осіннє». Можна замінити його подвійним суперфосфатом і сульфатом калію. До весни цінні елементи перетворяться на легкозасвоювану форму.
Також важливо заправляти грядку органікою для оптимальної структури землі, підтримання родючості та залучення корисних черв’яків. Гній зараз – рідкісне багатство, вже менше хто тримає тварин, тому я перейшла на заготівлю компосту.
Носити на собі масу з купи – здоров’я не вистачить, а у чоловіків своїх справ вистачає. Тепер просто з осені наповнюю чорні щільні мішки такою сумішшю: трохи ґрунту, трохи подрібнених овочевих відходів, трава без насіння, органічний коричневий матеріал – картон, лотки з-під яєць, сухі дрібні гілки.
Далі мішки зав’язую, роблю у них отвори для циркуляції повітря і розкладаю там, де наступного сезону знову вирощуватиму огірки. До весни компост у мішках визріває, набуває приємного аромату і легкої структури. Носити його мені нікуди не доводиться, просто висипаю у грядку під перекопування. Справді зручно, рекомендую!
А як Ви готуєтеся до наступних посадок огірків?
