Ось я й дочекалася, коли морква після появи сходів наростила перші хороші й великі листочки. Здавалося б, усе найскладніше вже позаду, але це тільки початок.
Цього року після появи сходів я не підживлювала свою моркву азотними добривами. Бо добре заправила грядку, та ще й злегка замульчувала її перегноєм одразу після посіву.
Після того як сходи проклюнулися, я тільки поливала моркву за потреби й чекала, коли вона зміцніє та набереться сил для наступного догляду. З кожним поливом перегній віддавав частину своїх поживних речовин, і рослини почувалися прекрасно, радуючи око смарагдовою зеленню.
Сьогодні розповім, який догляд проводжу з морквою далі, коли вона наростила свої перші хороші листочки, щоб вона могла сформувати міцне бадилля і рвонути в ріст, утворюючи той самий коренеплід, заради якого все й затівалося.
Проріджування і прополювання: даємо простір для росту
Щойно на рослинах з’явилося 2-3 справжні листочки, настає час для першого прополювання. Але якщо ви бачите, що сходи ще слабенькі навіть із 2-3 справжніми листочками, дайте моркві підрости хоча б до 10 см.
Я, коли потрібно, навіть бур’яни залишаю на грядці трохи довше, щоб морквяні сходи за них трималися і не падали на землю після поливу. Знову ж таки, усе дивлюся по ситуації.
Проріджувати моркву стараюся в похмурий день або ближче до вечора після хорошого поливу чи дощу: з вологої землі зайві рослини виймаються легше, не пошкоджуючи корінці сусідів. Цю процедуру я проводжу одночасно з прополюванням.
Спочатку я акуратно висмикую всі бур’яни, намагаючись не зачепити ніжні паростки моркви. Потім переходжу до проріджування моркви.
Відстань між сходами залишаю 3-4 см для ранніх сортів і 5-6 см для тих, що призначені для зимового зберігання. Висмикнуті “зайві” рослини не варто намагатися пересадити на інше місце – вони не приживуться через пошкодження стрижневого кореня.
Розпушування і підгортання
Одразу після прополювання і проріджування я акуратно розпушую міжряддя маленькою розпушувачкою на глибину 3-5 см. Це руйнує кірку, покращує аерацію і допомагає волозі довше зберігатися в землі.
Коли бадилля підросте до 10-15 см, я починаю процедуру підгортання. Підгортаю землю до основи стебел. Це робиться для двох цілей:
- Щоб верхня частина коренеплоду, так звані плечики, не позеленіла на світлі. Зелена морква накопичує соланін, який надає їй гіркоти.
- Щоб захистити шийку коренеплоду від морквяної мухи. Так їй складніше відкласти яйця в пухку землю біля основи стебла.
Підживлення і полив
Оскільки я не використовувала азот на початку росту, зараз саме час дати рослинам збалансоване живлення для активного росту саме підземної частини. Підживлення починаю проводити, коли бадилля виросло до 12-15 см.
Підживлювати буду двома підживленнями. Перше підживлення я вже внесла вчора, друге проведу через 10 днів.
Перше підживлення
У відро теплої води – теплої, тобто нагрітої на сонці в бочці – я додаю:
- 1 столову ложку монофосфату калію – він забезпечує фосфор і калій у легкодоступній формі.
- 1 чайну ложку сечовини – невелика доза азоту для стимуляції росту бадилля.
Усе добре розмішую і поливаю строго під корінь по вологій землі. Це важливо, щоб не спалити листя. Результат видно вже через кілька днів: рослини стають бадьорішими.
Друге підживлення
У той самий об’єм води кладу по 1 столовій ложці кальцієвої селітри і калімагнезії. Таке підживлення сприяє росту гладких коренеплодів без тріщин і значно підвищує їхню цукристість.
Полив
Морква любить вологу, але не терпить застою води. Головний секрет – регулярність і помірність. Нерегулярний полив призводить до того, що після посухи рослина отримує багато води і починає різко рости, через що коренеплід тріскається або починає розгалужуватися в пошуках вологи біля поверхні.
Я поливаю грядку раз на 5-7 днів, залежно від погоди, але рясно, добре промочуючи ґрунт. За 3 тижні до збирання врожаю полив повністю припиняю – це допоможе моркві накопичити більше цукрів і краще зберігатися взимку.
Обробка від шкідників: захист майбутнього врожаю
У мене морква ніколи не хворіла – завдяки дотриманню сівозміни, але ось шкідники час від часу бувають. Моркву від шкідників потрібно обробляти за потреби, але найкраще працює профілактика.
Головний ворог – морквяна муха. Личинки мухи прогризають ходи в коренеплодах, через що вони стають гіркими, дерев’янистими і зовсім непридатними для зберігання.
Для профілактики я використовую змішані посадки: чергую рядки моркви з цибулею або часником. Кажуть, їхній запах дезорієнтує шкідника.
Якщо ж ознаки ураження все-таки з’явилися – листя почало червоніти або сохнути, доводиться використовувати біопрепарати від шкідників або народні засоби, наприклад полив солоною водою: 1 ст. ложка солі на відро води. Хімічні препарати я намагаюся не застосовувати на цій культурі.
Дотримання цих чотирьох простих процедур завжди гарантує мені багатий урожай красивої, рівної і дуже смачної моркви!
