Я обожнюю підживлювати розсаду, тому що від правильних підживлень вона краще росте, стає потужною, з товстими стеблами і насичено-зеленими листками. Навіть якщо спочатку сіянці виглядають кволо і тягнуться до світла, є один перевірений природний засіб, який творить дива.
Сьогодні я поділюся цим рецептом підживлення і розповім, як перетворити будь-яку, навіть найслабшу розсаду, на справжнього міцняка.
Але перш ніж готувати підживлення, давайте я розповім, коли підживлення дійсно потрібні, а в яких випадках вони можуть тільки нашкодити.
Коли підживлення не потрібні
Поживний ґрунт
Якщо ви використовуєте якісний самостійно змішаний ґрунт для розсади і він уже насичений усіма необхідними мікро- і макроелементами. Вносити добрива в такий ґрунт у перші 2–3 тижні після сходів – тобто створювати «перекорм». Надлишок солей у ґрунті обпалює ніжні корінці, і розсада від цього зупиняється в рості або взагалі гине.
Фаза сім’ядольних листочків
Поки у рослини є тільки два перших листочки (сім’ядолі), вона живе за рахунок запасів енергії із насіння. Її коренева система ще занадто слабка, щоб засвоювати добрива ззовні. Будь-яке підживлення в цей період – це стрес.
Слабкий стан після пікірування
Після пересадки (пікірування) коренева система пошкоджена. Рослині потрібен час (7–10 днів), щоб відновитися і наростити нові всмоктувальні корінці. Підживлювати одразу після пікірування не можна – дайте розсаді прийти до тями.
Коли підживлення потрібні
- Починати підживлення потрібно тоді, коли ви бачите явні ознаки голоду або настав відповідний час.
- Поява 4–6 справжніх листків. Це класичний сигнал до початку першого підживлення. Рослина зміцніла і готова засвоювати живлення.
- Уповільнення росту. Якщо розсада перестала рости, хоча умови (світло і полив) хороші.
- Тьмяний колір листків. Бліді, жовтуваті листки (не плутати з природним пожовтінням сім’ядоль) – вірна ознака нестачі азоту.
- Пурпурний відтінок зі зворотного боку листка. Сигналізує про нестачу фосфору і холод.
- Через 2–3 тижні після пікірування, коли запас поживних речовин із ґрунту виснажується.
Підводжу підсумок щодо того, коли потрібні і не потрібні підживлення:
- Моє головне правило – не перегодовувати! Я підживлюю розсаду, коли рослини уповільнюють ріст, листки втрачають яскравість, бліднуть або жовтіють. Також підживлення необхідне, якщо використовується бідний ґрунт (з городу) або помічені ознаки дефіциту поживних елементів.
- Якщо розсада розвивається активно, має насичений зелений колір листків і міцне стебло, додаткові підживлення їй не потрібні.
Мій фаворит серед добрив
Моя паличка-виручалочка – це біогумус або вермикомпост. Це органічне добриво, отримане в результаті переробки гною дощовими черв’яками. Біогумус – справжня скарбниця поживних речовин: він містить макро- і мікроелементи в легкозасвоюваній для рослин формі, а також покращує структуру ґрунту і стимулює ріст кореневої системи.
Як я готую підживлення для розсади
- Я використовую рідкий концентрат біогумусу (продається в садових центрах) або готую настій із сухого біогумусу.
- Для приготування настою із сухого біогумусу я беру 1 столову ложку біогумусу і заливаю 1 літром теплої відстояної води. Ретельно перемішую і залишаю настоюватися на 5–6 годин. Отриманим настоєм поливаю розсаду.
Іноді роблю так: додаю в кожен стаканчик із розсадою по 1 ст. ложці біогумусу і просто поливаю. З кожним поливом біогумус віддає розсаді поживні речовини.
Як краще поливати
Підживлення проводжу тільки по вологій землі. Спочатку злегка поливаю розсаду чистою водою, а через годину-дві – вже готовим розчином біогумусу. Витрата: 50–100 мл на одну рослину (залежно від розміру стаканчика), строго під корінь, намагаючись не потрапляти на листя і стебло.
Підживлюю свою розсаду цим засобом через 2–3 тижні після пікірування, наступне – через 2 тижні після першого. Результат видно вже після першої ж процедури: стебла стають товстішими, листки набувають смарагдового відтінку, а сама розсада перестає витягуватися навіть при нестачі світла.
