Тепер моя петрушка сходить швидко і дружно. А якби я знала цей спосіб кілька років тому, то не мучилася б так із посівом. Бо раніше було так: посієш насіння, чекаєш, поливаєш, а сходів майже немає. Стільки грошей на насіння перевела – навіть згадувати шкода.
Петрушку я почала вирощувати приблизно 7 років тому. До того ми її якось мало використовували, тому й не садили. А коли вирішила посіяти, думала: що там складного? Зелень невибаглива, має рости сама. Але не тут-то було.
Перші роки в мене майже нічого не виходило. Більшість насіння просто не сходила, а ті поодинокі паростки, яким усе ж вдавалося пробитися, жовтіли й росли дуже повільно.
Згодом, методом проб і помилок, я зрозуміла, у чому причина. Виявилося, у петрушки є одна особливість, через яку вона так довго й погано сходить. Тепер сію зовсім інакше – і результатом дуже задоволена.
Перше правило – правильна грядка
Починаю завжди з підготовки місця. Знаю, що багато хто просто робить борозенки й сіє, але я тепер так не роблю.
Для петрушки підготувала невелику грядку-короб приблизно 70 на 100 см. Розмістила її на відкритому, добре провітрюваному місці.
У короб насипала городньої землі, додала 2 відра компосту, пів відра перегною і трохи річкового піску для пухкості. Кількість піску дивлюся вже по ґрунту – головне, щоб земля була не важка й не злипалася грудкою.
Мінеральні добрива під петрушку не додаю. Вона й без них прекрасно росте. До того ж є думка, що зелень може накопичувати нітрати, тому з такими підживленнями я не ризикую.
І ще важливий момент: не садіть петрушку в низині. Якщо там застоюється вода, коріння може підгнивати, а сходи будуть слабкими.
Друге правило – сіяти в теплу вологу землю
Хто хоч раз вирощував петрушку, той знає: навіть після появи сходів вона росте дуже повільно. Урожаю зелені іноді доводиться чекати 1,5–2 місяці.
Щоб прискорити процес, я просто сію петрушку раніше, але тільки в підготовлену й прогріту землю.
І тут головний нюанс: петрушка швидко сходить лише у вологому теплому ґрунті. Якщо земля холодна, насіння може лежати дуже довго або сходити нерівномірно.
Річ у тім, що насіння петрушки вкрите ефірними оліями. Вони затримують проростання, а швидше руйнуються саме у теплому вологому середовищі.
Мій спосіб такий: коли грядка готова, добре проливаю її слабким рожевим розчином марганцівки для знезараження і накриваю плівкою приблизно на тиждень. Земля під плівкою прогрівається, волога зберігається краще.
Коли повітря прогріється хоча б до +15°C, висіваю насіння, знову накриваю грядку плівкою – і вже через 10–14 днів з’являються дружні сходи.
Третє правило – підготувати насіння
Є ще один спосіб, який теж добре працює, хоча з ним треба трохи повозитися.
Оскільки насіння петрушки має оболонку з ефірних олій, її бажано частково змити перед посівом. Тоді насіння швидше прокидається і краще сходить.
Для цього я кладу насіння в марлевий або тканинний мішечок і замочую на 15 хвилин у 3% перекисі водню. Дехто використовує горілку, але перекис – простіший і дешевший варіант.
Після замочування насіння обов’язково добре промиваю чистою водою. Так частина ефірних олій змивається, і проростання йде значно швидше.
Що важливо запам’ятати
Щоб петрушка швидко й дружно зійшла, потрібно прибрати або послабити дію ефірних олій на насінні. Зробити це можна двома способами: або замочити насіння перед посівом, або посіяти його в теплу вологу землю й накрити плівкою.
А щоб сходи потім не жовтіли й добре розвивалися, підготуйте пухку, поживну грядку без застою води.
Після цих простих прийомів петрушка росте зовсім інакше: сходи рівні, дружні, зелень соковита, густа й ароматна.
