Флокси – одні з улюблених квітів у моєму саду. Вони такі яскраві, ароматні й красиві, що здатні прикрасити будь-який куточок. А різноманіття сортів дозволяє підібрати рослини на будь-який смак: від карликових бордюрних до величних кущів, що височіють над квітником.
Але є одне «але» – флокси часто хворіють на борошнисту росу. Ця хвороба здатна зіпсувати зовнішній вигляд навіть найрозкішніших кущів, покриваючи листя білим нальотом і послаблюючи рослину.
У цій статті я поділюся своїми правилами догляду за флоксами, які допомагають мені щороку отримувати пишне й рясне цвітіння.
Весняний догляд за флоксами
Генеральне прибирання
Сухі стебла флоксів я обрізаю майже до основи ще восени, щоб навесні було менше роботи. Ну і, звісно, це робиться для того, щоб мінімізувати кількість зимуючих на рослинних рештках спор грибкових захворювань, у тому числі тієї самої борошнистої роси.
Однак навіть після осінньої обрізки навесні завжди знаходиться робота. Щойно ґрунт трохи підсохне і дозволить пройти по квітнику, я акуратно розпушую землю навколо кущів. Це необхідно для руйнування ґрунтової кірки, яка заважає доступу кисню до коренів. У процесі розпушування я видаляю всі рослинні залишки, опале листя та інше сміття.
Омолодження: поділ розрослих кущів
Флокси – рослини-довгожителі. Вони можуть рости на одному місці до 20 років і більше. Я так довго їх, звісно, не тримаю. Щойно кущі розростаються, центр починає оголюватися, а цвітіння слабшає – починаю ділити й пересаджувати флокси.
Найкращий час для поділу флоксів – рання весна, коли пагони тільки рушили в ріст і досягли висоти 5–10 см. У цей період вони найлегше переносять стрес від пересадки.
Процес поділу проводжу так:
- Акуратно обкопую кущ з усіх боків штиковою лопатою, намагаючись не пошкодити коріння. Потім піддягаю грудку землі знизу і витягую її з ґрунту.
- Викопаний кущ ділю на кілька частин. Якщо кущ старий і щільний, іноді доводиться прикласти силу або навіть скористатися гострим ножем чи сокиркою. Головне правило: у кожної частини має бути 3–5 здорових стебел і хороша мичка коренів.
- Ями для нових рослин готую заздалегідь. Флокси люблять простір і поживний ґрунт. Лунка має бути великою, щоб коріння вільно розмістилося в ній. Глибина ями відповідає довжині штика лопати (приблизно 25–30 см).
На дно ями насипаю суміш із 2 жмень компосту (1 відро на кв. м), 1 ст. ложки деревної золи і комплексного весняного добрива (1 чайна ложка з гіркою).
Під час посадки місце, звідки відростають стебла, заглиблюю в ґрунт на 3 см. Надто дрібна посадка може призвести до того, що бруньки відновлення опиняться на поверхні й вимерзнуть узимку.
Де посадити флокси
Місце для посадки я обираю сонячне або в легкій напівтіні. Ідеально – невелика височина або схил, де не застоюється тала й дощова вода. У мене був сумний досвід посадки флоксів у клумбу з північного боку будинку. Там постійно була густа тінь, і рослини виглядали жахливо: вони витягувалися, дуже слабко росли, а квіткові шапки були дрібними й мізерними. Відтоді я твердо засвоїла: у повній тіні флокси не показують своєї краси.
Схема посадки
Не загущуйте посадки! Це одна з головних причин хвороб. Флоксам потрібен простір для провітрювання.
- Для високорослих сортів відстань між кущами має становити 70–100 см.
- Для середньорослих сортів достатньо 50–60 см.
Вносимо добрива
Для нарощування потужної зеленої маси й формування великих шапок квітів флоксам потрібно багато поживних речовин. За сезон я проводжу кілька підживлень, але навесні найважливіші дві.
Перше підживлення (азотне)
Проводжу ранньою весною, щойно пагони рушать у ріст і досягнуть висоти 5 см.
До моменту відростання листя у флоксів погода вже встановлюється тепла, тому як перше підживлення я використовую не аміачну селітру, а сечовину: 1 ст. ложка на 10 літрів води. Підживлення вношу строго під корінь, попередньо добре проливши ґрунт чистою водою.
Друге підживлення (комплексне)
Це підживлення проводжу трохи пізніше, коли у флоксів починають висуватися квіткові бутони. Використовую «Монофосфат калію»: 1 ст. ложка на 10 літрів води.
Полив і укриття ґрунту
Флокси мають поверхневу кореневу систему, тому вони дуже вимогливі до вологості ґрунту. Нестача води в період активного росту і бутонізації неминуче призведе до подрібнення суцвіть і скорочення термінів цвітіння.
Поливати флокси потрібно рясно, але рідко (приблизно раз на тиждень за відсутності дощів), промочуючи ґрунт на глибину залягання коренів (20–25 см). Частий поверхневий полив шкідливий: він провокує ріст бур’янів і сприяє розвитку поверхневих коренів, які легко пошкоджуються.
Моє головне правило поливу флоксів: ніколи не ллю воду зверху на листя і суцвіття в прохолодну погоду – це прямий шлях до розвитку борошнистої роси. Воду ллю строго під корінь. Найкращий час для поливу – ранок або вечір.
Щоб зберегти вологу після поливу і скоротити кількість цих процедур, я насипаю шар мульчі з компосту або скошеної трави.
Профілактика хвороб
Борошниста роса – головний ворог флоксів у наших садах. Білий борошнистий наліт на листі не лише псує вигляд, а й порушує фотосинтез, послаблюючи рослину.
Головний принцип боротьби з нею – профілактика. Хімію застосовувати не хочеться нікому, тому я починаю діяти заздалегідь.
Весняне профілактичне обприскування
Щойно встановлюється стабільно тепла погода (температура повітря вдень вище +17 °C) і флокси відростуть на 10–15 см, я проводжу обприскування біопрепаратом «Фітоспорин». Це безпечний засіб на основі сінної палички пригнічує ріст патогенних грибків. Обприскувати потрібно ретельно, змочуючи листя з обох боків. Процедуру повторюю кожні 2–3 тижні протягом усього сезону вегетації.
Що робити при перших ознаках хвороби
Проведіть обробку системними фунгіцидами: «Скор», «Топаз» або «Тіовіт Джет».
Дотримуючись цих п’яти простих правил весняного догляду, я створюю для своїх флоксів ідеальні умови для гарного росту й пишного цвітіння.
