Судячи з коментарів, усі мої читачі діляться на два табори: ті, у кого кріп чудово росте без жодних заморочок і «танців із бубном», без особливого догляду. І взагалі розмножується самосівом. І ті, кому ніяк не вдається отримати пишну, соковиту й ароматну зелень. Ця стаття швидше для других – тих, у кого кріп не вдається.
Проблеми можуть виникати з різних причин: і сорт не той, і насіння погане, і погода підвела, і ґрунт не готовий давати багаті врожаї. Ще один немаловажний фактор – це грядка, обрана під кріп.
Найчастіше ми не вирощуємо цілу грядку кропу, а підсіваємо зелень до інших культур. Або відводимо під усяку зеленину окрему грядку. Або кріп ділить її навпіл із якоюсь іншою культурою.
У цій статті розповім, які місця в городі я не рекомендую виділяти під кріп. Звісно, поясню чому.
1. Кріп – культура дуже світлолюбна. Тому не рекомендую сіяти його на грядках, що знаходяться в тіні. Він буде витягуватися, буде пухким і рідким, несмачним і неароматним. Мало того що урожай слабкий, так ще й на смак – ніякий.
Враховуйте, що більш високорослі культури, посаджені разом із кропом на одній грядці з південного боку, теж можуть затінювати кущики. Нехай не повністю, нехай тільки вранці й увечері, коли сонце низько, але й цього може бути достатньо, якщо літо буде несонячним.
Я живу в Карпатах. У нас літо не таке спекотне. Тому кріп чудово почувається на сонячних грядках. У півтіні – теж нічого. А от у тіні зовсім не росте. Щодо південних регіонів – не знаю, як на практиці. Зважаючи на вологолюбний характер кропу, можливо, на повному сонці йому не так добре, як у півтіні.
2. Повернемося до вологолюбного характеру кропу. Що хочу сказати у зв’язку з цим? А те, що кріп не варто сіяти на ділянки і грядки, де в ґрунт внесли багато піску. Волога там затримуватися не буде, вам доведеться частіше поливати зелень. Інакше вона виросте кволою, сухою і несмачною.
Те саме стосується й підвищених ділянок – ґрунт там більш сухий. Кропу це не дуже сподобається.
Звісно, не потрібно впадати в крайнощі і висаджувати кріп у низинах, де вода, навпаки, застоюється. Такі умови теж ні до чого. Йдемо іншим шляхом – вносимо компост, «обважнюємо» ґрунт глиною і віддаємо перевагу більш рівним місцям.
3. Щодо компосту. І взагалі будь-якої органіки. Категорично не рекомендую садити кріп на грядки, куди наприкінці минулого сезону (а тим більше навесні) внесли велику дозу органіки. На перший погляд вам може здатися, що кріп вдається чудовим, адже виглядає він прекрасно: густий, пишний, насичено-зелений, соковитий.
Але цілком імовірно, що смак зелені вас розчарує. Тому що надлишок азоту гальмує накопичення ефірних олій. Отже, кріп буде не таким смачним і ароматним. Плюс стебла будуть більш пухкими, кущики будуть «падати». Ще один негативний момент – рослини будуть більш вразливі до грибків. І наостанок – навіщо нам нітрати?
До речі, це стосується і мінеральних азотних добрив. Не садіть кріп туди, куди щедро насипали сечовини або аміачної селітри. І не захоплюйтеся цими добривами під час вирощування кропу.
4. Ще один момент щодо характеристик ґрунту. На власному досвіді переконалася, що на кислому ґрунті кріп росте дуже погано. Нічого путнього не виростає – кволий, почервонілий, сухий і несмачний, без аромату. Не лінуємося, купуємо лакмусові смужки і перевіряємо кислотність перед посівом. Якщо підвищена – обов’язково вносимо золу. В ідеалі за пару тижнів до посадки. Але можна і пізніше – як розкислювач і підживлення.
5. А тепер щодо сусідства. До кого не варто підсаджувати кріп? За наукою – до представників того ж сімейства: моркви, петрушки. На практиці – багато городників вирощують усю зеленину поруч – і кріп, і петрушку. Я теж так робила, нічого критичного не сталося. Але це тому, що не було жодних проблем. А якби були – обом би не поздоровилося. Тому в ідеалі ці культури потрібно розсаджувати на різні грядки.
