Ось і настав момент, коли мої герані після висадки в ґрунт прижилися на новому місці, і з бокових пазух листя з’явилися нові пагони. Тому зараз саме час внести перше підживлення для набору зеленої маси. Якщо ви не хочете витрачатися на дорогі покупні добрива, то ці два натуральні підживлення – чудова альтернатива їм.
Сьогодні я розповім, як змусити герань активно рости й пишно цвісти за допомогою того, що можна знайти в будь-якому саду або вдома.
2 натуральні підживлення для герані
Підживлення №1: для нарощування бадилля
Щойно ваша герань рушила в ріст і почала випускати нові листочки, їй життєво необхідний азот. Саме цей елемент відповідає за активний поділ клітин і ріст потужної зеленої маси. Без міцного «скелета» з листя рослина не зможе закласти багато квіткових бруньок. Найкраще природне джерело азоту – це настій із бур’янів, а королева серед них – кропива.
Як приготувати і застосувати
Я беру пластикове відро і щільно набиваю його молодою, соковитою кропивою без насіння на 2/3 частини відра. Заливаю зелень чистою водою, бажано відстояною, але не до самого верху, бо під час бродіння підніматиметься піна або бульбашки. Ємність накриваю кришкою або обв’язую марлею і ставлю в тепле місце, на сонце, на 5-7 днів.
Щодня настій потрібно перемішувати палицею, щоб виходив газ. Готовність визначається за характерним запахом – він стане дуже різким, «гнойовим», і зміною кольору рідини на темний, зеленувато-коричневий.
Для поливу під корінь маточний розчин необхідно розбавити. Пропорція: 1 літр готового настою на 10 літрів води. Поливаємо рослини строго по вологій землі, попередньо проливши грядку чистою водою. Витрата – 0,5-1 літр розчину під один кущ герані. Таке підживлення дає потужний поштовх до росту, листя стає насичено-зеленим і великим.
Це саме підживлення повторюємо через 10 днів. До моменту другого підживлення, якщо кропиви для настою у вас буде замало, додайте кульбабу або пирій.
Підживлення №2: для цвітіння
Коли герань наростить достатню зелену масу і почне формувати бутони, азот їй більше не потрібен у таких кількостях. Тепер рослині потрібні фосфор для розвитку кореневої системи та калій для закладання бутонів і яскравого, тривалого цвітіння. Ідеальним джерелом цих елементів є звичайна деревна зола.
Вона не тільки живить рослину, а й м’яко розкислює ґрунт, роблячи його комфортнішим для пеларгоній, які не люблять кисле середовище.
Як підживити вуличну герань золою
Існує два способи застосування:
- У сухому вигляді. Після дощу або звичайного поливу я розсипаю суху золу навколо основи куща, намагаючись не потрапляти на точку росту і нижнє листя. Потім злегка загортаю її у верхній шар ґрунту розпушуванням. Зола поступово віддаватиме поживні речовини з кожним поливом.
- У вигляді рідкого розчину. Цей спосіб діє швидше. Я готую витяжку: заливаю 1 склянку, 200 грамів, просіяної золи 1 літром гарячої води, ретельно перемішую і залишаю настоюватися на 1-2 доби. Отриманий настій доведіть до об’єму 10 літрів і полийте герань.
Таке підживлення потрібно проводити раз на 2 тижні в період бутонізації та цвітіння.
Поєднання цих двох натуральних добрив працює безвідмовно: кропив’яний настій будує фундамент із потужного листя, а зольний розчин переводить рослину у фазу активного цвітіння.
Наприкінці сезону, щоб зберегти колекцію улюблених пеларгоній до наступного року, я використовую живцювання. Восени всі герані, що ростуть у відкритому ґрунті або у вуличних кашпо, я не заношу додому повністю, а нарізаю з них живці.
На моїх зимових підвіконнях залишаються лише деякі дорослі екземпляри – най декоративніші сорти, на які хочеться милуватися взимку. А весь основний асортимент зимує в мене у вигляді молодих рослин.
Цей метод має багато переваг: живці займають значно менше місця, вони легше переносять нестачу світла і не витягуються так сильно, як старі кущі. До весни ці молоді рослини наздоганяють у розвитку своїх «батьків» і виглядають нічим не гірше, маючи при цьому повністю оновлену кореневу систему.
